Меморіальний музей-садиба І.С.Козловського
Храм Бориса і Гліба
Національний музей Битва за Київ у 1943 році
Колонада Луна
Меморіальний музей Г.С.Сковороди
Творчі колективи
Творчі колективи
Меморіальний комплекс гетьману України Івану Мазепі та українському козацтву
					
				

Приймальня управління
(044) 286-87-48



 

 

5 березня 2014 року

5 березня - день пам’яті св. блгв. князя Київського Ярослава Мудрого

день пам’яті св. блгв. князя Київського Ярослава МудрогоСвятий благовірний великий князь Київський Ярослав Володимирович, названий Мудрим, народився близько 983 року і був другим сином святого рівноапостольного князя Володимира-Василія Великого, хрестителя Русі. У п’ятирічному віці разом з братами Ярослав був охрещений на святому джерелі поблизу Дніпра, з нареченням імені Георгій (Юрій) – на честь святого великомученика Георгія Переможця. За повелінням батька свого Володимира він навчався різних книжних наук, а потім став удільним князем у Ростові та Новгороді, де сприяв утвердженню на цих землях православ’я та наверненню до віри Христової місцевих язичників.

Після упокоєння благовірного князя Володимира, посів Київський великокнязівський престол. Ярослав звів усі закони держави до єдиної цілісної системи – «Руської правди», де виявив чоловіколюбність та милосердя, замінивши тілесні покарання та страту на грошові стягнення та інші легші покарання.

Благовірний князь Ярослав був великим будівничим храмів Божих. Його стараннями були зведені та багато прикрашені собор Святої Софії, храми Святого Георгія і Святої Ірини, храм Благовіщення на Золотих воротах та інші.

Ярослав продовжив справу свого батька – розвиток духовної освіти, головним осередком якої стала Софія Київська. Тут заснували школу, побудували скрипторій, де для блага та утвердження Церкви працювали перекладачі і переписувачі книжок.

З любов’ю та уважністю вислуховував князь Ярослав поради й настанови великого подвижника і вчителя, спочатку пресвітера, а потім митрополита Київського Іларіона – мужа благого і посника, який був порадником князю у справах церковних і державних. Бачачи святість життя, ревність до Бога та вченість Іларіона, великий князь запропонував собору єпископів Київської митрополії поставити його на вдовий престол митрополичий, що й було звершено в Святій Софії.

Разом князь і митрополит уклали для Церкви «Ярославів устав», у якому візантійське церковне право було пристосоване до умов і потреб життя в Київській Русі-Україні.

Як мудрого правителя князя Ярослава шанували й в інших державах, що засвідчено шлюбами його дітей та онуків з королівськими родинами Європи.

Ярослав Мудрий упокоївся у Вишгороді 5 березня (20 лютого) 1054 року, у Федорову суботу першого тижня Святого і Великого посту. У святій Софії Київській стоїть саркофаг, у якому спочиває тіло великого і благовірного князя Ярослава.

Так воістину благочестиво Ярослав Мудрий звершив діло своє земне, на небесах здобувши блага ще більші. Його правління Київською державою успішним було тому, що любив він Бога більше, аніж земні статки і блага світу цього, закони людські виписав за мораллю християнською і сам жив за ними, дбаючи про благоустрій Церкви Христової.

<< Назад