Меморіальний музей-садиба І.С.Козловського
Храм Бориса і Гліба
Національний музей Битва за Київ у 1943 році
Колонада Луна
Меморіальний музей Г.С.Сковороди
Творчі колективи
Творчі колективи
Меморіальний комплекс гетьману України Івану Мазепі та українському козацтву
					
				

Приймальня управління
(044) 286-87-48

 

 

22 червня 2020 року

Давні кам’яні хрести Яготинського краю.


Споконвіку в нашого народу було розвинуте високе почуття поваги і шани до тих, хто відійшов у вічність. Тому до могил завжди ставились з особливою шаною, благоговінням. Місця поховань вважалися священними – їх не розривали і не розорювали.

На християнських кладовищах для вшанування пам’яті про небіжчиків на могилах встановлювали хрести, надмогильні плити, влаштовували склепи. Хрест як надмогильний знак з’явився в поховальному обряді у ІV ст., коли римським імператором Костянтином Великим був встановлений християнський тип поховання. 

Надмогильні споруди у вигляді кам’яних хрестів на території України набули поширення у XVІI-XIX ст. Їх появу традиційно пов’язують з козаками, тому у народі вони часто так і називаються – «козацькі». Проте, перші кам’яні хрести на українських земель з’являються ще в часи Київської Русі, а це ІХ-ХІІ ст.. Виготовлялися хрести з м’яких порід каменю: пісковику чи вапняку, залежно від ресурсів регіону. Ставили його на могилі по різному – чи то в голові, чи то в ногах покійника. Як зазначають самі церковнослужителі, розташування хреста більше залежить не від церковних догм, а від місцевих звичаїв і релігійних переконань родичів покійного. Виготовлення кам’яних надгробків коштувало недешево, тому їх могли собі дозволити лише заможні верстви населення. Звичайним смертним на могилі встановлювали дерев’яний (у кращому разі – дубовий) хрест.

З метою збереження духовної та культурної спадщини наукові співробітники КЗ КОР «Яготинський історичний музей» на чолі з директором Шуллою І.І. провели обстеження, систематизацію і науковий аналіз кам’яних хрестів на Яготинщині. Під час пошуків було знайдено 14 кам’яних хрестів. 

Одним із найдавніших і однозначно найбільш цікавим є хрест, що знаходиться на кургані бронзового віку, який розташований по старому пирятинському шляху в селі Лебедівка. Хресту щонайменше 300 років і належить він до козацького часу. У висоту хрест сягає 115 см., містить петрогліф (щоправда напис на камені розібрати вже не можна) та по формі відноситься до так званого мальтійського типу. Нині такі козацькі хрести використані в емблемах Збройних сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та вжито для створення державних нагород України.

Одним із найкраще збережених є кам’яний хрест на Лісняківському кладовищі, що біля «Нової» зупинки. У висоту хрест сягає 170 см. Він шестикінцевий, двохраменний (тобто має дві перетинки), одна з яких навскіс. Хрест містить петрогліф – «Николай Згурский родился 28 июля 1786 года і окончил жизнь 25 июня 1820 года. Потом. дворянин». З архівних джерел дізнаємось, що давній розгалужений рід Згурських належав до козацької старшини. Батько та дід цього дворянина були сотенними отаманами в Яготині. А прапрадід Тимофій Згура (Згурський) взагалі був одним із найближчих соратників гетьмана Івана Мазепи і виконував особливі дипломатичні доручення в Греції, Туреччині та в інших країнах.

Не менш цікавий тип хреста зберігся на «Козловщанському» кладовищі. Рамена цього хреста в центрі поєднані колом, що ще у дохристиянські часи було символом сонця.

Збереження та вивчення цих пам’яток старовини має важливе значення в контексті відродження історичної пам’яті та зміцнення духовного зв’язку поколінь, тому порушена тема потребує подальшого вивчення, обліку та охорони.